Як легально переночувати на природі - Словаччина

Якщо подорожуючи Чехією ви можете забути про те, щоб поставити намет де вам заманеться, у Словаччинні вам стануть у пригоді чудові навички планування та ведення переговорів.

В попередній статті, яка стосувалася Чехії, ми розповідали, що достатньо просто ночувати (= не таборувати) і ми можемо спати більш-менш будь-де без ризику мати проблеми. Словацька природа пропонує безліч неперевершених місць, включаючи величезну різноманітність гірських вершин, неприборкані річки та глибокі нескінченні ліси. Щоб насолоджуватися ними, нам доведеться переглянути свій підхід до законних та незаконних ночівель. Словацький піший туризм не має такого сильного підґрунтя в історії, тому нам доведеться піти на кілька компромісів. Але жоден з них не може зіпсувати чудовий досвід після тривалого походу, сповненого захоплюючого дух видами.

Двічі подумайте, один раз заночуйте

Якщо коротко, коли під час подорожі вам знадобиться переночувати на природі у Словаччині, вам доведеться вибирати один із таких варіантів:

1. ставити намет у відведених місцях або у вибраних заповідних зонах

2А. ночувати так, щоб про вас ніхто не знав

2Б. вибачитися і сподіватися, що лісничий чи інший охоронець просто попросить вас піти

Закон як такий, безумовно, не на боці туристів. Вхід та пересування у лісі дозволено, але це практично й все. У Словаччині існує закон про ліси, який, зокрема, говорить:

Ліс - забороняється розводити багаття та таборувати поза відведеними місцями

В ім'я охорони природи

До ваших зусиль безтурботно переночувати на лоні словацької природи втручається насамперед тема охорони природи. Охорона природи відбувається на вибраних територіях наступним чином:

1 зона - вся територія Словаччини
2 зона - регіональні ландшафтні парки
3-5 зона - таборування та бівакування заборонені, перебувати можна лише від сходу до заходу сонця
Національні заповідники та пам'ятки - найсуворіші заборони з метою охорони

Тому можна вільно бівакувати лише в 1-й та 2-й охороняємих зонах, все, що вище, не має шансів. Ви навіть не можете ночувати на приватній землі без згоди власника. Ночувати в біваку ви повинні так, щоб ні в якому разі не завдавати шкоди лісу (стосується рослин, тварин та ґрунтового покриву).

Ви не розпалите багаття ніде окрім виділених місць, яких є досить небагато. Так вся ситуація виглядає дуже хиткою - як з неї вийти? Я описав вищезазначені 3 сценарії, як насолодитися перебуванням на природі, незважаючи на недоброзичливість законів. Тож давайте розглянемо детальніше.

1. Встановлення намету у відведених місцях

Туристичні табірні стоянки можна знайти в національних парках та заповідних зонах, або ж потрібно планувати поїздки, щоб можна було спати в гірських хатах або в численних притулках (шукайте їх на туристичних картах та різних туристичних форумах, вони не є офіційними об'єктами). Скоріш за все, це буде коштувати якихось грошей, але іноді можна домовитись встановити намет на ділянці гірської хатини за досить невеликі гроші. У нижніх смугах заповідної зони вам доведеться спати просто неба, уникайте приватних ділянок або запитуйте згоди власника. Ви можете скористатися й послугами комерційних кемпінгів, яких тут ви знайдете досить багато.

Безумовно вас засмутить, що неможливо таборувати або бівакувати у таких парках: Високі Татри, Низькі Татри, Мала Фатра, Словацький Рай, Муранська площа, Національний парк П’єніни, Національний парк Полонини, Велика Фатра, Словацький Карст.

Важливо: Загальновідомо, що у Високих Татрах підйом на вершини, через які немає позначеної стежки, дозволений лише групам з акредитованим гідом. Повинна виконуватися умова, що дану вершину можуть здолати максимум 30 людей за один день, тоді як один гід може супроводжувати максимум 5 людей. Ви можете пересуватися туристичними стежками без гіда, але за межами позначених маршрутів, що стосується багатьох місць, включаючи Герлаховські штити, потрібно найняти гірського гіда. Деякі вважають це державною комерціалізацією природи, інші згадують десятки смертельних випадків, які траплялись у недосвідчених туристів в минулі роки. Перелік місцевостей для різних видів гірського туризму, скелелазіння та скі-альпінізму ви можете знайти в цій постанові.

Тож тут ви будете змушені майстерно планувати час, передбачати, бронювати житло і сподіватися, що все вдасться. Якщо ви заночуєте просто неба в охороняємій зоні 1 або 2, зробіть максимум, щоб нічого не пошкодити й не залишати після себе жодних слідів.

2А. Переночувати невидимим і не чутним

Цей варіант обіцяє набагато більше пригод. Ви намагатиметесь, щоб вас не бачили, ви встановлюватимете стріху після заходу сонця та складатимете її до того, як воно підніметься. Ви будете сподіватися, що лісова охорона чи охорона природи не відвідає вас і не накладе на вас штраф. Якщо основною метою для вас є похід з одного місця в інше, це може бути нормально. Якщо ви любите романтичну атмосферу ночівлі в наметі та підсмажування ковбасок на вогнищі, ви, напевно, не будете повністю задоволені.

У словацьких горах також є багато гірських шалашів, які є приватними, але не можна сказати, що вони не були б корисними для громадськості. Гірський шалаш є популярним і часом необхідним опорним пунктом при перетині хребтів.

Але однозначно підготуйте план Б.

2Б. Вибачення та переговори як план Б

Якщо вам не пощастило і ви натрапили на перевірку, постарайтеся бути чемними. Запропонуйте негайно відмовитися від своїх протиправних дій та піти геть. Придушіть свою пиху - окрім пристойного штрафу, словацька охорона, може також використовувати засоби примусу, такі як дотики та хапання, щоб затримати вас та передати поліції. Найгірше - це завжди зіткнення дурня з дурнем. Якщо ви усунете появу «дурня» зі своєї сторони, ще якось вийде домовитися. У будь-якому випадку, будьте готові заплатити за свої дії, ніхто не може пообіцяти, що ви поїдете без покарання.

Чи є якась надія?

Як серйозний вебсайт, ми не рекомендуємо практикувати варіанти 2А та 2Б, однак відповідно до чинного законодавства наші дії дуже обмежені для задоволення всіх сторін. Завзяті туристи явно не задоволені чинною системою, і для того, щоб ситуацію якось вирішити, буде необхідний тиск громадськості для зміни законодавства або створення нових місць для таборування. Це підтверджує і Мілан Гігель, автор мисливського вебсайту doplirody.prakticky.sk: "Тремпінг не є визнаною національною спадщиною в нашій країні, місць для таборування дуже мало, і нам немає куди піти до готових лавиць, стріх, вогнищ, зрубів - хоча за кожним селом є місце, де проводяться якісь збори, а також є необхідне обладнання - альтанка з вогнищем та лавицями. Але це не ті місця, де ми могли б проводити час як мисливці. Ми вважаємо за краще подорожувати самостійно, без зручностей. При будь-якому зіткненні необхідно відступити, зібрати речі та рухатися далі".

Я вважаю, що система туристичних громадських притулків чи хатинок може працювати у Словаччині, як це працює, наприклад, у Швеції чи Новій Зеландії. Словаччина має досвід зі стягуванням плати за вхід до національних парків (наприклад: Словацький рай) та повинністю мати акредитованого гіда для підкорення деяких вершин у Високих Татрах, тому я вважаю, що вони якось і з цим впораються. Але поки що ми можемо лише мріяти про це далеке майбутнє.

В даний час таборування та бівакування дуже обмежені, тож будьте готові до цього перед поїздкою до Словаччини, намагайтеся дотримуватись суворих правил щодо охорони природи та насолоджуватися її красою на скільки це можливо. Можливо, вам іноді доведеться заплатити за комерційне житло або б ризикувати провести безсонну ніч в стресі від очікування контролю, але словацькі пейзажі, безумовно, того варті.