Історія татранського носія - Hanwag Sole People

Хода - найприродніший рух для людини. Але для багатьох людей хода - це набагато більше, ніж просто рух. Це початок нової пригоди, відкриття та розширення власних кордонів або слідування за пристрастю. Надихайтеся і вирушайте у свою власну подорож за пригодами.

Хто ж ці люди Hanwag Sole People? Це люди з усього світу, але вони йдуть до своєї мети у черевиках Hanwag, і саме їхні історії про пригоди, подолання перешкод та самих себе можуть надихнути інших зробити перший крок і віднайти свій власний шлях.

Одним із Hanwag Sole People є також уродженець Словаччини Штефан Бачкор. Штефан виріс у підніжжя Високих Татр, неподалік від кордону з Польщею. Його мати була альпіністкою і брала його з собою в гори. Відтоді гори стали його життям. 

Стежка, що веде до скелястих вершин Високих Татр, дуже крута. На спині у Штефана саморобна дерев'яна конструкція, навантажена пивною бочкою і кількома мішками з пляшками та іншими припасами. На спині він несе понад 80 кг. Його сьогоднішній пункт призначення - Збойницька хата на висоті 1960 м над рівнем моря. Штефан - один з понад 60 татранських носіїв, які доставляють вантажі у гірські хатини у найменшому високогір'ї світу. І роблять вони це у такий самий спосіб, як і 200 років тому.

Історія високогірних носіїв бере свій початок у 19 столітті, коли туризм почав набувати популярності і в Татрах були побудовані перші гірські хатини. Деякі місцеві жителі почали працювати носіями повний робочий день - подібно до шерпів у Гімалаях. І донині татранські носії є незамінними для гірських хатин у найстарішому національному парку Словаччини. Сюди не ведуть ні канатні, ні автомобільні дороги.

"Коли ми були молодими хлопцями, ми робили це, щоб потренувати м'язи, перевірити свої можливості та вразити дівчат", - каже Штефан з блиском в очах. Двадцять років по тому, причини, з яких він працює носієм, зовсім інші.

"Простіше кажучи, робота носієм корисна для розуму. Справа не тільки в м'язах. Більша частина - в голові". Хтось медитує, хтось займається йогою. Штефан тягає вантажі на гору. Те, що комусь може здатися рабською працею, він сприймає як повну свободу і дуже інтенсивний спосіб наблизитися до природи.

"Чи варта важка праця того? Безперечно. Ніщо не зрівняється з гарячою чашкою гірського чаю в руці та гарною компанією у хатинці після кількох годин боротьби зі стихією. Якщо ви коли-небудь забудете, що насправді важливо в житті, саме тут ви про це згадаєте".

Цей короткометражний документальний фільм від Hanwag показує один день з життя Штефана: